Інсталяція для унітазу виглядає акуратно й сучасно, але саме вона часто стає джерелом прихованих протікань. Проблема в тому, що гідроізоляція навколо інсталяції в більшості випадків робиться неправильно або не робиться взагалі. Як майстер, я неодноразово стикався з ситуаціями, коли через рік після ремонту вода починала потрапляти під плитку, а доступу до проблемного місця вже не було. У цій статті розберу, як правильно гідроізолювати інсталяцію та яких помилок потрібно уникати.
Чому зона інсталяції — підвищений ризик
На перший погляд здається, що за унітазом немає прямого контакту з водою. Але на практиці ситуація інша:
- конденсат на бачку постійно зволожує зону за інсталяцією;
- можливі мікропротікання з’єднань;
- під час прибирання вода затікає за унітаз;
- у новобудовах додається усадка конструкцій.
Якщо гідроізоляція зроблена лише “для вигляду” — вода знайде шлях під плитку.
Найпоширеніша помилка: гідроізоляція тільки підлоги
У 9 з 10 випадків я бачу одну й ту саму схему: підлогу промазали гідроізоляцією, а стіну за інсталяцією залишили без захисту.
Це критична помилка, тому що:
- вода стікає по стіні вниз;
- волога накопичується за каркасом;
- з’являється грибок, який не видно роками.
Гідроізоляція повинна охоплювати не тільки підлогу, а й стіну за інсталяцією мінімум на 50–60 см у висоту.
Які матеріали підходять для зони інсталяції
Для цієї ділянки підходять лише еластичні матеріали.
- Двокомпонентна полімер-цементна гідроізоляція — оптимальний варіант.
- Армувальна стрічка — обов’язкова для стиків.
- Манжети — для проходу труб та шпильок.
Акрилові склади та “рідка гума” без армування тут не працюють.
Підготовка поверхні перед гідроізоляцією
Підготовка зони інсталяції нічим не відрізняється від інших ділянок ванної, але тут особливо важлива акуратність.
- поверхня має бути міцною та чистою;
- усі стики гіпсокартону або цементних плит зашпаровуються;
- ґрунтування — мінімум у два шари;
- металевий каркас не повинен контактувати з вологою.
Якщо за інсталяцією використовується вологостійкий гіпсокартон — він також потребує гідроізоляції.
Армування стиків і примикань
Це етап, який пропускають найчастіше.
- Стик “стіна–підлога” за інсталяцією обов’язково армується стрічкою.
- Місця проходу труб — тільки з манжетами.
- Шпильки під унітаз додатково промазуються гідроізоляцією.
Без цього в зоні інсталяції майже гарантовано з’являться тріщини.
Нанесення гідроізоляції: правильна схема
Перший шар
- наноситься тонким рівномірним шаром;
- ретельно промазуються кути, стики та отвори;
- у стрічку втискається гідроізоляція.
Другий шар
- наноситься після висихання першого;
- перекриває всі армуючі елементи;
- формує суцільний водонепроникний контур.
Типові помилки, які призводять до протікань
- відсутність гідроізоляції на стіні за інсталяцією;
- відсутність армування стрічкою;
- тонкий шар матеріалу;
- ігнорування отворів під шпильки;
- укладання плитки до повного висихання.
Як перевірити якість роботи до укладання плитки
- шар рівномірний, без “лисин”;
- усі стики перекриті;
- немає тріщин після висихання;
- гідроізоляція заходить на стіну за інсталяцією.
Висновок майстра
Інсталяція у ванній — це зона, де помилки обходяться найдорожче. Якщо гідроізоляція виконана правильно, вона працює роками й не потребує доступу. Якщо ж зекономити на матеріалах або технології — переробка буде складною й дорогою. Тому завжди рекомендую робити захист навколо інсталяції так само серйозно, як і в душовій зоні.
У блозі є й інші статті про гідроізоляцію складних ділянок — вони допоможуть зробити ремонт без прихованих проблем.